Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року Справа № 918/472/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В., Кочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2014у справі № 918/472/14 господарського суду Рівненської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"докомунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської радипростягнення 520 213,86 грн.за участю представників сторін:

від позивача: Онищенко І.П., дов. від 19.04.2014

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду з позовом до комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради про стягнення 520 213, 86 грн трьох відсотків річних за період прострочення сплати заборгованості по оплаті природного газу та пені з 09.12.2011 по 11.04.2014.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання зі сплати заборгованості по оплаті природного газу, який був поставлений позивачем на підставі укладеного між сторонами договору № 06/10-2370ТЕ-28 від 20.12.2010, та пені, наявність якої було встановлено рішенням господарського суду Рівненської області від 16.01.2012 в іншій судовій справі, у зв'язку з чим відповідач відповідно до ст. 625 ЦК України та умов договору має нести відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань у вигляді сплати трьох відсотків річних.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.06.2014 (суддя Корсун В.Я.) позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 367 082,73 грн три відсотки річних та 4161,71 грн витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак позивачем невірно визначено початок періоду нарахування трьох відсотків річних на суми основного боргу і пені, яким, за висновком суду, є 10.04.2012 - день, наступний за днем набрання відповідним судовим рішенням законної сили, у зв'язку з чим суд провів власний розрахунок трьох відсотків річних.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 (колегія суддів у складі: Юрчук М.І. - головуючий, Крейбух О.Г., Василишин А.Р.) апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а апеляційну скаргу комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради задоволено частково. Рішення господарського суду Рівненської області від 16.06.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Стягнуто з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на користь КП "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради 2080,06 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

При цьому, суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 4 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" дійшов висновку, що КП "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради не є належним відповідачем у даній справі, оскільки ТОВ "Рівнетеплосервіс", отримавши в оренду цілісний майновий комплекс (ЦМК) згідно укладеного ним з Рівненською міською радою договору оренди об'єкта централізованого теплопостачання від 25.07.2013, підписаного акту приймання-передачі ЦМК і додатку № 9 до нього, став правонаступником за борговими зобов'язаннями відповідача у справі (в т.ч. і за договором № 06/10-2370ТЕ-28 від 20.12.2010). Однак, за висновком суду, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснити на стадії апеляційного провадження заміну первісного відповідача належним відповідачем.

В касаційній скарзі Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить скасувати постанову апеляційного господарського в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 153131,13 грн трьох відсотків річних та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення, 153131,13 грн трьох відсотків річних, а в решті рішення місцевого господарського суду залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами, 20.12.2010 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та комунальним підприємством "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (покупець, відповідач) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2370ТЕ-28 та додаткові угоди до нього.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2. договору постачальник зобов'язався поставити покупцю імпортований природний газ для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, а покупець - прийняти і оплатити його в обсязі, зазначеному у п. 1.2. договору. Постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 природний газ в обсязі з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 76 163,8 тис. м3, в тому числі, по місяцях: січень - 13086,0 тис. м3, лютий - 11041,2 тис. м3, березень - 10107,4 тис. м3, квітень - 5372,6 тис. м3, травень - 2287,6 тис. м3, червень - 2213,8 тис. м3, липень - 1106,9 тис. м3, серпень - 2287,6 тис. м3, вересень - 2213,8 тис. м3, жовтень - 4675,7 тис. м3, листопад - 9709,9 тис. м3, грудень - 12062,3 тис. м3.

Розділом ІІІ договору встановлено, що ціна за 1000 м3 газу становить - 1309,20 грн (в т.ч. збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою 20% та тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами в сумі разом з ПДВ). Загальна вартість договору на дату його укладення становила 99 713 646,96 грн з урахуванням ПДВ. Сторони домовились, що ціна за 1000 м3 газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи. Загальна вартість договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.01.2012 у справі №5019/2775/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2012, задоволено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Теплотрансервіс" Рівненської міської ради про стягнення 16 729 198,84 грн. Стягнуто з КП "Теплотрансервіс" Рівненської міської ради на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 15 182 542,97 грн основного боргу, 1 118 503,16 грн пені, 160 835,89 грн інфляційних втрат, 267 316,82 грн трьох відсотків річних (за період з 21.03.2011 по 08.12.2011) та 56 460,00 грн витрат на оплату судового збору.

Під час розгляду зазначеної справи № 5019/2775/11 господарськими судами встановлено факт невиконання відповідачем повністю і своєчасно свого обов'язок щодо оплати поставленого позивачем природного газу та наявності у зв'язку з цим у відповідача перед позивачем заборгованості, яка і була стягнута з відповідача господарським судом Рівненської області у вказаному рішенні.

Погашення заборгованості в розмірі 15 182 842, 97 грн, стягнутої вказаним рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.2012 у справі №5019/2775/11, відбулось лише 07.12.2012 у відповідності до договору № 366/517з-ГУ про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування від 01.12.2012, укладеного між Головним управлінням Державної казначейської служби, Головним фінансовим управлінням Рівненської обласної державної адміністрації, Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Рівненської обласної державної адміністрації, Управлінням бюджету та фінансів Рівненського міськвиконкому, Управлінням житлово-комунального господарства Рівненського міськвиконкому, Комунальним підприємством "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради, Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 8 від 07.12.2012.

Позивач, посилаючись на прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем природного газу здійснив нарахування трьох відсотків річних на суму боргу, стягнуту за рішенням господарського суду Рівненської області від 16.01.2012 у справі №5019/2775/11 за період з 09.12.2011 по 07.12.2012, а також нарахував три відсотки річних на стягнуту згідно вказаного судового рішення суму пені за період з 10.04.2012 по 11.04.2014 (тобто, з дня, наступного за днем набрання законної сили судовим рішенням по дату подання позову у даній справі). Стягнення нарахованих позивачем трьох відсотків річних в загальній сумі 520213,86 грн і є предметом спору у даній справі.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду у даній справі та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що КП "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради є неналежним відповідачем у справі, оскільки його правонаступником відповідно до положень ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" стало ТОВ "Рівнетеплоенерго" з огляду на укладений ним з Рівненською міською радою договір оренди об'єкта централізованого теплопостачання від 25.07.2013 та підписаний акт приймання-передачі ЦМК і додаток № 9 до нього, а враховуючи те, що суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснити на стадії апеляційного провадження заміну первісного відповідача належним відповідачем, суд прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки апеляційного господарського суду передчасними, такими, що зроблені без належного з'ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, та з невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Частиною третьою статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи 25.07.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" та Рівненською міською радою Рівненської області укладено договір оренди об'єкта централізованого теплопостачання, а саме: цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онищуком І.М в реєстрі за №1040, відповідно до п. 5.10. якого орендар (ТОВ "Рівнетеплоенерго") зобов'язався виступати правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у КП "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради.

21.08.2013 на виконання вказаного договору оренди між його сторонами підписано акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради та додаток № 9 до вказаного акту, відповідно до якого Рівненською міською радою передано товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" кредиторську заборгованість КП "Теплотранссервіс", зокрема перед ДК "Газ України" в т.ч. і за укладеним між сторонами у справі договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2370ТЕ-28 від 20.12.2010 в сумі 1 603 115,87 грн.

Однак, судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено вказаний додаток № 9 до акту приймання-передачі від 21.08.2013 та з достовірністю не встановлено, які саме боргові зобов'язання КП "Теплотранссервіс" за договором №06/10-2370ТЕ-28 від 20.12.2010 в сумі 1 603 115, 87 грн були передані товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго".

Поза увагою суду залишились і наявне в додатку № 9 застереження про те, що кредиторська заборгованість КП "Теплотранссервіс" в загальній сумі 32 007 393,91 грн на дату підписання акту приймання-передачі від 21.08.2013 цілісного майнового комплексу КП "Теплотранссервіс" не передається з балансу останнього на баланс ТОВС "Рівнетеплоенерго" у зв'язку з продовженням строку процедури погашення заборгованості з різниці в тарифах з використанням механізмів, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Не надавши оцінку вказаному застереженню, суд не з'ясував, які саме боргові зобов'язання відповідача увійшли до вказаної у застереження кредиторської заборгованості в сумі 32 007 393,91 грн, яка не була передана ТОВ "Рівнетеплоенерго" та, зокрема не встановив, чи було включено до її складу суму основної заборгованості за договором №06/10-2370ТЕ-28 від 20.12.2010.

Крім того, суд апеляційної інстанції не надав оцінку і пункту 11.6. договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2370ТЕ-28 від 20.12.2010, відповідно до якого покупець не має права передавати будь-які зобов'язання за цим договором без письмового погодження постачальника та не з'ясував, чи була надана позивачем відповідна згода на передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" кредиторської заборгованості у сумі 1 603 115,87 грн за договором №06/10-2370ТЕ-28 від 20.12.2010.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про передчасність висновків суду апеляційної інстанції щодо правонаступництва ТОВ "Рівнетеплоенерго" за борговими зобов'язаннями КП "Теплотранссервіс", оскільки судом не було з достовірністю встановлено, які саме боргові зобов'язання відповідача перед ДК "Газ України" були передані ТОВ "Рівнетеплоенерго", зокрема за договором №06/10-2370ТЕ-28 від 20.12.2010, та чи наявні у позивача підстави для нарахування трьох відсотків річних на суми боргу та пені відповідачу у справі.

Слід також зазначити, що апеляційний господарський суд, встановивши факт правонаступництва ТОВ "Рівнетеплоенерго" за борговими зобов'язаннями КП "Теплотранссервіс", однак відмовивши при цьому у задоволенні позову з підстав його подання до неналежного відповідача, порушив положення ст. 25 ГПК України, відповідно до якої правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується також і з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 153131,13 грн трьох відсотків річних, оскільки така відмова стала наслідком невірного визначення судом початку періоду нарахування трьох відсотків річних на суми основного боргу та пені. Так, зокрема, судом не було взято до уваги період прострочення відповідачем оплати основного боргу в сумі 15 182 542, 97 грн з 09.12.2011 по 07.12.2014 (тобто період прострочення, який настав після періоду, за який господарський суд Рівненської області в своєму рішенні від 16.01.2012 у справі № 50196/2775/11 стягнув три відсотки річних (з 21.03.2011 по 08.12.2011) та тривав до дня погашення суми основного боргу за договором 06/10-2370ТЕ-28 від 20.12.2010), а також період прострочення відповідачем оплати пені в сумі 1 118 503,16 грн, який має розпочинатись від дня, наступного за днем набрання вказаним судовим рішенням законної сили - 10.04.2012 (з дня прийняття постанови Рівненським апеляційним господарським судом від 09.04.2012 у справі № 5019/2775/11).

Слід зазначити, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.1117 ГПК України).

Встановлення зазначених вище обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін у справі, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняття відповідного рішення у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Разом з цим судами слід також з'ясувати чи відбулась фактична ліквідація комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради, чи були вчинені у зв'язку з цим дії, передбачені чинним законодавством та зокрема рішенням Рівненської міської ради № 4062 від 15.05.2014.

Крім того, судам слід взяти до уваги, що огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 16.06.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 у справі № 918/472/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий О. Кот

Судді: Н. Кочерова

В. Саранюк